Cocaine Колумбийский Волхов COCAIN Боливия

Опять одинокая пятница в моей жизни. Все друзья заняты, а я, как обычно, без дела. Хорошо хоть есть связи, чтобы снять немного планчика, чтобы застыть в своем тусклом мирке наркоты. Что поделать, я наркоман, и это моя основная цель в жизни - разрушать себя.

Включаю телек и вижу новый эпизод своего любимого сериала - "Брейкинг Бэд". Решил сегодня заценить его совместно с моей девушкой, Аленой. Она тоже не прочь провести время в наркотическом горю. Мы оба не ищем смысл в этой жизни, а наркота - наша единственная радость.

Звонок. Это мой поставщик наркоты, Максим. Он всегда имеет в запасе качественные закладки. Я бегу открывать дверь, пока Алена оформляет на столе особый ритуал размещения герычей на планчике.

Максим входит, улыбаясь, и я сразу замечаю его волнение.

Я: Братан, что случилось?
Максим: Бля, я только что развел на базар местного дилера. Он дал мне промывочку вместо наркоты. Я так расстроен, хотелось так сегодня завалиться.
Я: Ну ничего, пацан, мы как-нибудь обойдемся. У нас есть еще гашик и пара белых таблеток, внюхаем их, что ли?

Мы раскладываем все на столе и начинаем делать свою заварушку. Раздаваем линии гашика, прячем железки и приготавливаемся к погружению в эпизод сериала.

Мои глаза начинают гореть, а сердце бешено бьется. Это то, чего я так сильно жду - погружение в наркотический мир. Ощущение, словно я парю в облаках, проникает в каждую клеточку моего тела.

Моя девушка стоит передо мной, сияя своей красотой. Мы обнимаемся и наслаждаемся наркотическим эйфорией. Это лучший способ забыться и забывать, что между нами и этим миром есть пропасть.

Алена: Ты знаешь, я люблю наши с тобой сессии. Они помогают мне забыть о всех проблемах. Все, что остается - это мы и наркота.
Я: Ага, братан, у нас есть только друг друг. Мы можем смотреть сериалы и погружаться в наш наркотический мир навсегда.

Мы сидим на диване, обнявшись, и смотрим "Брейкинг Бэд". Сюжет сериала искажается в голове, но нас это не беспокоит. Мы ведь и сами искажены сейчас, находясь под влиянием наркоты.

Время летит незаметно, мы не успеваем отметить, как сериал закончился. Вместе с ним заканчивается и наша заварушка, и мы понимаем, что пора вернуться в реальность. Похоже, что наш наркотический запас подходит к концу, и нам придется притормозить.

Я смотрю на Алену, и мне становится грустно. Мы не можем жить в этом мире наркоты, мы никогда не найдем счастья, погружаясь в нашу зависимость. Но сейчас, вместе, мы можем хотя бы на время забыть обо всем.

Мы обнимаемся и решаем провести последнюю ночь вместе. Пусть завал будет законом нашего мира, а наркота - его правилом. Мы не нуждаемся в реальности, ведь она не может сравниться с этим иллюзорным миром навсегда.

Алена говорит мне, что любит меня, но я знаю, что это просто наркотическое иллюзия. Мы не можем любить друг друга настоящим чувством, пока наркота контролирует наши жизни.

Так мы проводим последнюю ночь вместе. Когда рассветает, я понимаю, что наша история подходит к концу. Нам нужно остановиться, найти смысл в жизни, который не связан с наркотическими субстанциями.

Я провожаю Алену до двери, обнимаю ее и прошу прощения за нашу нереальность. Мы обещаем друг другу, что оставим за спиной этот темный мир и постараемся найти настоящую светлую жизнь.

Но сейчас, пока она уходит, я понимаю, что моя зависимость всегда будет частью меня. Я наркоман, и это тяжело принять. Но я готов бороться и искать выход, чтобы не потерять себя окончательно.

В эту пятницу я понял, что наркота - это не ответ, а маска, за которой скрывается наше настоящее Я.

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.